У середині 1970-х років американська автомобільна промисловість пережила період стрімкого падіння продуктивності двигунів. Показовим прикладом стала базова модифікація Chevrolet Corvette 1975 року випуску, восьмициліндровий агрегат якої генерував лише 165 кінських сил. Для порівняння, аналогічна модель 1955 року перевершувала цей показник на 30 кінських сил, а тогочасний конкурент Pontiac Trans Am мав потужність 185 кінських сил. Динамічні характеристики спорткара General Motors суттєво погіршилися, час проходження дистанції у чверть милі збільшився до понад 16 секунд.
Головними причинами технологічного регресу, який згодом отримав назву Ера нездужання, стали запровадження Закону про чисте повітря 1970 року та глобальна нафтова криза 1973-1974 років. Автовиробники були змушені змістити фокус із динамічних показників на паливну економічність та зниження рівня шкідливих викидів. Інтеграція перших поколінь каталітичних нейтралізаторів створювала значний опір вихлопним газам. Додатково перехід на неетилований бензин з метою збереження каталізаторів вимагав зменшення ступеня стиснення у циліндрах, що автоматично призводило до втрати продуктивності. Відставка головного інженера проєкту Corvette Зори Аркус-Дантова на початку 1975 року також сприяла посиленню політики максимального здешевлення виробництва всередині концерну.
Тенденція до зниження потужності охопила весь сегмент класичних маслкарів. Модель Dodge Charger, яка у версії R/T 1968 року з двигуном Hemi об’ємом 7,0 літрів мала близько 420 кінських сил, до середини наступного десятиліття з 7,2-літровим мотором могла запропонувати максимум 212 кінських сил. Аналогічна ситуація спіткала Ford Mustang: якщо модифікація Shelby GT500 1968 року видавала понад 400 кінських сил, то Mustang II 1975 року з двигуном V8 продукував лише 122 кінські сили.
Період інженерної стагнації завершився у першій половині 1980-х років завдяки впровадженню інноваційних на той час рішень. У 1981 році дебютував електронний блок управління двигуном Computer Command Control, а наступного року Chevrolet Corvette оснастили системою електронного впорскування палива Cross-Fire. Вирішальним фактором стала модернізація вихлопних систем. Застарілі каталізатори з металевими гранулами інженери замінили на сучасні стільникові та монолітні конструкції. Це рішення дозволило оптимізувати пропускну здатність вихлопних газів і дало старт поступовому відновленню показників потужності на автомобільному ринку США.