Серед усіх версій «Таврії», що з’їжджали з конвеєра Запорізького автозаводу, є одна модифікація, яку справжні фанати марки називають курйозом інженерної кризи 1990-х — ЗАЗ-1140 з італійським двигуном FIAT. Завод серійно випускав цю версію у 1995 році, і причина появи такого незвичного гібрида криється не в експериментаторстві конструкторів, а в банальному дефіциті.
Чому «Таврія» лишилась без власного мотора
На початку 1990-х Мелітопольський моторний завод, який постачав ЗАЗу штатні двигуни МеМЗ-245, не встигав закривати потреби виробництва. Конвеєр у Запоріжжі регулярно зупинявся через брак силових агрегатів — ситуація, типова для тієї епохи розпаду виробничих ланцюжків між підприємствами. Заводу потрібен був тимчасовий вихід, і його знайшли в Італії.
Вибір упав на двосотий мотор FIAT 903 — невеличкий 0,9-літровий чотирициліндровий двигун з нижнім розподільчим валом і штанговим приводом клапанів. Конструктивно він був архаїчним навіть на момент встановлення в «Таврію»: ця силова установка вела родовід ще від FIAT 600 1955 року і десятиліттями використовувалась на туринських мікролітражках, зокрема на FIAT 127. За ліцензією подібні мотори також випускав югославський завод «Crvena Zastava».
Технічні характеристики ЗАЗ-1140
- Двигун: FIAT 903 (індекс 100GL.096), 4-циліндровий, 4-тактний
- Робочий об’єм: 903 см³
- Потужність: 45 к.с. при 5600 об/хв
- Крутний момент: 67 Нм при 3000 об/хв
- Коробка передач: 4-ступінчаста (фіатівська) або 5-ступінчаста (таврійська)
- Привід: передній
- Витрата пального: близько 4,6–5 л/100 км
Порівняно зі штатним МеМЗ-245 італійський мотор поступався і потужністю, і тягою — рідний двигун давав на 5 к.с. більше та на 12 Нм вищий крутний момент. Відповідно, динаміка ЗАЗ-1140 була помітно слабшою, ніж у версій із мелітопольським агрегатом.
Попри відставання за паспортними цифрами, у автомобіля з італійським мотором був суттєвий козир — якість збирання. На тлі загального падіння виробничих стандартів на пострадянських підприємствах середини 1990-х італійський двигун демонстрував кращу надійність і рівнішу роботу, ніж тогочасні МеМЗи. Власники, які їздили на такій «Таврії», відзначали її невибагливість і скромні витрати пального.
Чому проєкт не прижився
Незважаючи на переваги в надійності, експеримент із заміною двигуна виявився недовготривалим. Головна проблема — запчастини. Італійські комплектуючі коштували дорожче за вітчизняні аналоги, а з часом їх стало просто складно знайти на українському ринку. Коли постачання деталей вичерпалося, власники масово переставляли на свої машини рідні таврійські силові агрегати, а заводське виробництво версії з FIAT згорнули вже за пару років.
Усе це відбувалося ще до того, як на заводі почалося виробництво моделей Daewoo, що згодом кардинально змінило профіль продукції ЗАЗу. Тож ЗАЗ-1140 із італійським мотором лишився доволі коротким, але показовим епізодом в історії заводу — прикладом того, як індустрія шукала нестандартні рішення у часи, коли звичні виробничі ланцюжки розвалювалися просто на очах.
Сьогодні ЗАЗ-1140 з фіатівським двигуном — рідкість навіть для колекціонерів радянського та українського автопрому. Більшість збережених екземплярів давно втратили оригінальний мотор через заміну на доступніші запчастини, тож автомобілі з «живим» італійським агрегатом цінуються окремо як технічна цікавинка свого часу.