Зміна федеральних правил вантажоперевезень у 1980-х роках стала головною причиною зникнення безкапотних тягачів формату COE (Cab-over-engine) з американських автошляхів. До прийняття нових нормативів вантажівки з кабіною, розташованою над силовою установкою та передньою віссю, масово використовувалися логістичними компаніями США.
Популярність такої компоновки була зумовлена тогочасними обмеженнями щодо загальної довжини автопоїзда. Американські перевізники були змушені економити простір за рахунок відсутності капота, щоб максимізувати розміри вантажного причепа та зберегти рентабельність рейсів. Хоча конструкція забезпечувала високу маневреність і малий радіус повороту, водії стикалися зі значним дискомфортом через жорсткість підвіски, шум та постійне нагрівання від двигуна.
Ситуація кардинально змінилася у 1982 році після ухвалення Закону про сприяння наземному транспорту. Нормативний документ скасував ліміти на загальну довжину тягача разом із причепом, встановивши стандарти виключно для габаритів самого напівпричепа. Завдяки цьому автопарки отримали право легально буксирувати 53-футові причепи замість попередніх 48-футових у парі з будь-яким типом вантажівки.
Внаслідок законодавчих нововведень потреба у просторовій економії повністю зникла. Американські компанії швидко перейшли на класичні капотні тягачі. Традиційна архітектура дозволила облаштувати просторі спальні відділення та забезпечити належний рівень безпеки і комфорту для далекобійників без втрати корисного об’єму вантажу.
Водночас безкапотний формат продовжує домінувати на ринках Європи, Азії та Австралії. Збереження попиту на моделі COE у цих регіонах пояснюється щільною міською забудовою та наявністю жорстких обмежень щодо загальної довжини транспортних засобів, що вимагає використання максимально компактних і маневрених вантажівок.