Британський повнопривідний суперкар Panther Solo, розроблений наприкінці 1980-х років, увійшов в історію автомобілебудування як амбітний проєкт із феноменальними ходовими властивостями, який не зміг закріпитися на ринку. Під час конкурсу на найкращий водійський автомобіль Великої Британії у 1990 році ця середньомоторна модель продемонструвала видатні результати. За показниками керованості вона обійшла визнаних лідерів сегмента, серед яких BMW M5 у кузові E34, Lotus Elan M100 та Peugeot 309 GTi. Тогочасні автомобільні експерти фіксували надвисокий рівень зчеплення з дорожнім покриттям та точність кермового управління, які перевершували можливості Porsche 911 Carrera 4 і Lotus Esprit Turbo. Шасі забезпечувало пілоту абсолютний контроль над машиною навіть під час проходження поворотів у керованому заносі.
Попри передові налаштування підвіски, головною проблемою транспортного засобу став його силовий агрегат. Встановлений чотирициліндровий двигун Cosworth дозволяв розганятися до 100 км/год за 6,8 секунди, проте мав суттєві експлуатаційні недоліки. Мотор страждав від вираженої турбоями на низьких обертах і генерував нехарактерний для суперкарів звук, що викликало критику з боку спеціалістів та потенційних покупців.
Технічні компроміси супроводжувалися завищеною ціновою політикою компанії. У 1990 році вартість Panther Solo сягала 40 тисяч фунтів стерлінгів. Цей прайс значно перевищував ціни прямих конкурентів: машина коштувала на 3 тисячі фунтів дорожче за Lotus Esprit SE і на 10 тисяч дорожче за Renault GTA V6 Turbo. За відсутності авторитетного імені бренду клієнти масово відмовлялися купувати такий дорогий автомобіль зі слабким двигуном.
Виробничий процес також супроводжувався постійними кризами. Шлях від концептуальної розробки до конвеєра розтягнувся на шість років. Через дефіцит фінансування перші товарні екземпляри мали вкрай низьку якість збирання та потребували постійного технічного доопрацювання. Корейська корпорація Ssangyong, яка викупила марку Panther у 1987 році, згодом прийняла рішення про зупинку фінансування збиткового проєкту.
Загальний обсяг випуску Panther Solo склав менше 25 одиниць, що призвело до остаточної ліквідації британського бренду. Наступні спроби інженерів врятувати модель шляхом інтеграції двигуна Rover V8 та презентація концепту Solo 3 із 3,3-літровим мотором V6 на автосалоні в Сеулі у 1995 році не дали результатів і не відновили серійне виробництво.