У тисяча дев’ятсот шістдесят другому році британський автовиробник Morris вивів на ринок модель 1100, яка здивувала автомобільний світ не лише сучасним дизайном, а й принципово новою концепцією ходової частини. Ідеться про інноваційну систему підвіски під назвою Hydrolastic. Головна особливість цієї конструкції полягала у відмові від традиційної незалежної роботи передніх та задніх пружних елементів. Інженерам вдалося з’єднати передні та задні колеса кожного борту автомобіля за допомогою спеціального гідравлічного контуру.
Автором цього технічного рішення виступив видатний британський інженер Алекс Моултон, який раніше уже здобув визнання завдяки розробці гумової підвіски для легендарного компактного автомобіля Mini. Під час створення Hydrolastic фахівець вирішив піти далі та використати фізичні властивості рідини для ефективного гасіння коливань кузова. Біля кожного з чотирьох коліс встановили компактний пружний блок. Усередині нього знаходився міцний гумовий елемент та герметична камера, повністю заповнена спеціальною рідиною. Блоки передньої та задньої підвіски одного борту сполучалися між собою за допомогою суцільної металевої трубки.
Принцип дії такої системи був геніальним у своїй простоті. Коли переднє колесо автомобіля наїжджало на горб або іншу нерівність дороги, пружний елемент стискався, створюючи надлишковий тиск у гідравлічній системі. Цей тиск миттєво передавався по трубах до заднього блоку. У результаті задня частина автомобіля трохи піднімалася ще до того, як заднє колесо фізично досягало тієї ж самої перешкоди. Такий механічний взаємозв’язок дозволяв практично повністю нейтралізувати поздовжнє розгойдування кузова, яке було характерним для більшості тогочасних компактних машин.
Розробники прагнули дати покупцеві бюджетного та компактного Morris 1100 рівень плавності ходу та комфорту, який раніше був доступний лише у великогабаритних та дорогих седанах представницького класу. Оскільки у шістдесятих роках минулого століття автомобілебудування ще не мало у своєму розпорядженні складних електронних датчиків, процесорів чи керованих амортизаторів, усі процеси відбувалися виключно за рахунок законів механіки та гідравліки.
Попри видатні характеристики комфорту та відмінну керованість, система Hydrolastic мала й свої недоліки. Вона виявилася суттєво складнішою у виробництві порівняно з класичними пружинами та потребувала специфічного технічного обслуговування. Для підтримки робочого тиску та заміни рідини потрібне було спеціальне обладнання, що створювало певні незручності для автовласників та сервісних станцій.
Тим не менш, успіх концепції спонукав концерн British Motor Corporation застосувати Hydrolastic і на багатьох інших авто. Систему встановлювали на моделі марок Austin, MG, Wolseley та Riley. Згодом інженери вдосконалили цю ідею, створивши наступне покоління підвіски під назвою Hydragas, де замість рідини частину пружних функцій виконував стиснутий газ.
Підвіска Hydrolastic увійшла в історію як один із найяскравіших прикладів винахідливості конструкторів доцифрової ери, яким вдалося створити ефективну систему активної нейтралізації коливань кузова без використання жодної електронної мікросхеми.