У мережі з’явилися архівні фотографії, що документують випробування електричної версії легендарного «горбатого Запорожця» — ЗАЗ-965Е. Знімки, зроблені у Ризі в 1974 році, показують автомобіль з тестовими номерними знаками «27-96 ЛАО» та табличкою «ИСПЫТАНИЯ» на кузові, а також відкритий моторний відсік з електричною начинкою замість звичного бензинового двигуна.
Випробування електричної версії ЗАЗ-965Е з двигуном і АКБ виробництва Ризького електромеханічного заводу (RER), Рига, 1974 рік.
Хто стояв за проєктом
Електрифікацією «Запорожця» займався не сам завод-виробник у Запоріжжі, а сторонні інженери — фахівці Ризького електромашинобудівного заводу (RER), підприємства, яке спеціалізувалося переважно на швидкісних електропотягах. Компактний легковий автомобіль тут електрифікували, за наявними свідченнями, майже «граючись» — використовуючи наявний досвід у виробництві потужних тягових електродвигунів для іншого транспорту.
Зовні перероблений автомобіль практично не відрізнявся від серійного бензинового «Запорожця» — і електродвигун, і трансмісія, і ведуча вісь розташовувались ззаду під капотом, там, де у звичайної моделі стояв бензиновий мотор повітряного охолодження. Це рішення дозволяло зберегти компоновку кузова без суттєвих переробок.
Технічні особливості електромобіля
- Електродвигун та акумуляторна батарея власного виробництва RER
- Заднє розташування силового агрегату — за прикладом штатної бензинової компоновки
- Запас ходу становив приблизно 130 кілометрів на одному заряді
- Зовнішній вигляд кузова залишався незмінним порівняно з серійним ЗАЗ-965
Цікаво, що за заявленим запасом ходу радянський прототип 1974 року не так вже й сильно поступається деяким сучасним компактним електромобілям — показник, який на той час виглядав справжнім технологічним досягненням.
Частина ширшого руху електрифікації «Запорожців»
ЗАЗ-965Е не був єдиною спробою поставити електротягу на популярну радянську модель. Паралельно свій електричний прототип розробляли й інженери Запорізького машинобудівного інституту — модель на базі ЗАЗ-968А, представлену того ж 1973-1974 років, з електродвигуном потужністю 4 кВт, системою рекуперації енергії під час гальмування та запасом ходу близько 100 км. Цей проєкт навіть здобув золоту медаль на Всесоюзній виставці науково-технічної творчості молоді у Москві та отримав рекомендацію до серійного виробництва — втім, на конвеєр так і не потрапив.
Ризький варіант, попри менш гучне визнання на союзному рівні, залишається однією з найбільш технологічно довершених спроб електрифікації «Запорожця» свого часу — саме завдяки досвіду заводу RER у виробництві потужних тягових електроустановок для залізничного транспорту.
Чому це важливо сьогодні
Подібні архівні знахідки нагадують, що ідея електромобіля не є суто сучасним винаходом — інженери експериментували з електротягою на масових моделях ще пів століття тому, задовго до появи сучасних літій-іонних батарей та комерційних електромобілів. Жоден із цих радянських прототипів так і не пішов у серійне виробництво, залишившись експериментальними одиничними екземплярами — але фотографії, подібні до щойно оприлюднених, дозволяють зазирнути в альтернативну технологічну історію, яка могла скластися інакше.