Компанія Eccentrica із Сан-Марино презентувала нову модифікацію свого рестомоду на базі культового суперкара Lamborghini Diablo 1990-х років. Цього разу автомобіль дебютував у форматі відкритого родстера, який поєднує класичні пропорції, сучасні інженерні рішення та атмосферний двигун V12.
В основі проєкту залишається оригінальна концепція середньомоторного суперкара, однак конструкцію машини суттєво переробили відповідно до сучасних вимог. Заводську сталеву просторову раму підсилили елементами з вуглепластику, а всі зовнішні кузовні панелі виготовили заново з легкого карбону. Для покращення керованості та надання автомобілю більш виразних пропорцій розробники розширили колію. Окрему увагу приділили аеродинамічній оптимізації відкритого кузова: повітряні потоки перенаправили таким чином, щоб суттєво знизити турбулентність у салоні під час руху на високій швидкості.
Технічну частину проєкту очолив відомий інженер Мауріціо Реджані, колишній технічний директор компанії Lamborghini, який у минулому відповідав за створення моделей Huracan та Aventador, а також працював над Gallardo та Murcielago. Завдяки його досвіду 5,7-літровий атмосферний двигун V12 отримав нові налаштування, що забезпечили гостріші реакції на натискання педалі газу. Силовий агрегат видає 542 кінські сили та приблизно 599 Нм крутного моменту. Двигун працює у зв’язку з шестиступеневою механічною коробкою передач, а весь крутний момент передається виключно на задню вісь. Динаміка розгону від нуля до ста кілометрів на годину становить близько 3,8 секунди.
Офіційний публічний дебют відкритого суперкара заплановано на престижному заході The Quail у межах автомобільного тижня в Монтереї. Вартість самого проєкту конверсії перевищує один мільйон фунтів стерлінгів, причому оригінальний автомобіль-донор Lamborghini Diablo покупець має надати окремо.
Поява подібних автомобілів підкреслює зміну пріоритетів у сегменті ексклюзивних машин. Сьогодні сама по собі висока потужність більше не є головним фактором унікальності, адже показники у сімсот чи вісімсот кінських сил перестали бути рідкістю для серійних моделей. Основна цінність колекційних проєктів тепер полягає у загальній масі, реакціях шасі, чистоті механічних відчуттів від керування, використанні матеріалів та обмеженому тиражі.
Малосерійне виробництво повністю змінює підхід до ціноутворення. Покупці таких машин сплачують не лише за залізо, а й за складну інженерну розробку, ручну збірку, можливість глибокої індивідуалізації та рідкість. Через це економіка випуску кількох десятків екземплярів докорінно відрізняється від масового виробництва моделей, які сходять з конвеєра тисячними тиражами.