У соцмережах з’явилися архівні фотографії доволі незвичного транспорту, який колись возив відвідувачів київського ВДНГ — дволанкового пасажирського потяга під назвою “Київ”. Знімки, опубліковані спільнотою AC Garage News, показують не просто ретро-автобус, а справжній експонат промислової історії, який десятиліттями залишався непоміченим на тлі більш “класичних” моделей громадського транспорту.
Чому виникла потреба у спеціальному автобусі
Історія почалася у 1950-х роках, коли для київської Виставки досягнень народного господарства знадобився окремий екскурсійний транспорт. У той час подібні автобуси-поїзди були доволі рідкісним явищем навіть у масштабах усього Союзу — навіть у Москві на ВДНГ аналогічний РАФ-980ДМ з’явився лише пізніше. Місцеві очільники виставки звернулися по допомогу до Київського авторемонтного заводу №1, замовивши розробку спеціального екскурсійного автобуса.
КАРЗ №1 охоче взявся за цей проект і у 1957 році побудував перший автобус на агрегатах ГАЗ-51 з двигуном від М-20 “Победи”.
Друга спроба виявилась вдалою
Перший зразок був радше пробним варіантом, а от другий, повністю виконаний на агрегатах ГАЗ-51, вийшов настільки вдалим, що його виробництво вирішили передати вже іншому підприємству — Київському авторемонтному заводу №6.
Саме там і народився фінальний варіант — дволанковий пасажирський поїзд “Київ”, конструкція якого мала кілька характерних особливостей:
- Два відкриті вагони в складі одного потяга
- Загальна місткість — 42 пасажири (18 місць у тягачі та 24 у причепі)
- Використання з травня по 10 листопада — тобто виключно в теплий сезон
- Основне призначення — екскурсії безпосередньо територією ВДНГ
Не тільки виставка досягнень
Загалом КАРЗи випустили шість подібних екскурсійних автобусів під назвою “Київ”. Використовували їх не лише для катання відвідувачів виставковим комплексом — іноді ці автопоїзди обслуговували й інші міські події, зокрема виставку квітів та виставку птахів, а також виїжджали на маршрути Хрещатиком.
Довге життя незвичного транспорту
Ці своєрідні “потяги на колесах” відпрацювали на виставці доволі довго — аж до 1988 року, коли їх остаточно списали. Майже три десятиліття служби для спеціалізованого транспорту такого формату — результат, що красномовно свідчить про вдалість конструкторського рішення інженерів КАРЗ.
Сьогодні подібні фотографії — це не просто ностальгійний контент для аматорів ретро-техніки, а важливе документальне свідчення того, як у радянські часи вирішували доволі нестандартні транспортні завдання, орієнтуючись здебільшого на власні інженерні напрацювання та доступні агрегати серійних вантажівок і легкових авто.