На брюссельському автосалоні 1968 року серед радянських експонатів стояв ЗАЗ-966 із незвичним двигуном. Зовні майже нічим не відрізнявся від серійного «вухастого». Під заднім капотом — рядна «четвірка» Renault із водяним охолодженням. Машину назвали Yalta 1000.
Відомий лише один такий екземпляр. Серійного виробництва не було. Найцікавіше в цій історії — не сам факт існування прототипу, а те, що французький мотор не давав жодної переваги в потужності. Обидва агрегати видавали 40 к.с. Його цінність була лише в тому, що він уже існував, а мелітопольський ще ні.
Чому взяли саме Renault
ЗАЗ-966 з’явився 1966 року. Спочатку машину комплектували старим 30-сильним мотором від ЗАЗ-965. Мелітопольський моторний завод затримувався з новим 40-сильним агрегатом. Для Європи цього було замало.
«Автоекспорт» шукав готовий іноземний двигун. Вибір упав на сімейство Renault C-engine. За даними «Авто 24», французи погодилися постачати версію об’ємом 0,956 л і потужністю 40 к.с. при 5000 об/хв. Цей мотор уже стояв на Renault 8, 10, Floride і Caravelle. Його також купували інші виробники, зокрема Volvo і DAF.
Назва теж була не випадковою. Експортний ЗАЗ-965АЕ у Бельгії вже продавали під іменем Yalta. Тому «Yalta 1000» звучала для європейського відвідувача салону знайомо.
Що довелося змінити в конструкції
Рядний водяний мотор суттєво відрізнявся від штатного V-подібного повітряного. Довелося переробляти кріплення, схему циркуляції повітря в моторному відсіку і знаходити місце для радіатора.
| Параметр | МеМЗ (новий) | Renault C-engine |
|---|---|---|
| Розташування циліндрів | V-подібне | Рядне |
| Охолодження | Повітряне | Водяне |
| Робочий об’єм | близько 1,2 л | 0,956 л |
| Потужність | 40 к.с. | 40 к.с. |
Різниця в потужності була нульовою. Єдина перевага французького мотора — він був уже в серії, а мелітопольський ще ні.
Розбіжність у цифрах об’єму
У публікації «Авто 24» вказано 0,956 л. У кількох пізніших матеріалах (зокрема Small Cars Club і Allcarz.ru) цитують британський журнал Autocar від 4 липня 1968 року, де нібито йдеться про 986 c.c. Без доступу до скану оригінального номера Autocar важко сказати, де саме виникла розбіжність.
Сімейство Renault C-engine у ті роки мало кілька близьких за об’ємом версій. Різниця в 30 кубиків могла бути як друкарською помилкою в переказах, так і відображенням конкретної модифікації. Це питання залишається відкритим і варте окремої перевірки за першоджерелами.
Що стверджують публікації
Більшість сучасних текстів спираються на один і той самий набір фактів:
- існував прототип ЗАЗ-966 із двигуном Renault;
- його показали в Брюсселі 1968 року під назвою Yalta 1000;
- збірку планували в Бельгії на Scaldia-Volga;
- серійного виробництва не було.
Про долю машини після виставки єдиної підтвердженої версії немає. «Авто 24» згадує неперевірені повідомлення про темно-синій екземпляр, який нібито бачили в Мелітополі. У деяких російськомовних матеріалах 2019 року згадується версія, що машина залишилася в Бельгії. Конкретних архівних доказів у цих публікаціях немає.
У 1969 році МеМЗ нарешті налагодив випуск власного 1,2-літрового мотора. Потреба в іноземному агрегаті зникла. На амстердамському автосалоні того ж року ЗАЗ-966 уже представляли з мелітопольським двигуном під позначенням ZAZ 1200 V4 (про це пишуть, зокрема, нідерландські джерела 1969 року, наприклад матеріал у NRC від лютого 1969-го).
Головний висновок
Yalta 1000 — не історія про технічну перевагу. Це історія про часовий розрив. Радянська сторона була готова поставити французький мотор тієї ж потужності лише тому, що свій ще не був готовий. Щойно МеМЗ дав потрібний агрегат, іноземний варіант став непотрібним.
Сьогодні ця історія цікава ще й тим, що навколо неї майже немає самостійних україномовних досліджень. Більшість матеріалів повторюють фактичну основу з публікації «Авто 24» та кількох англо- і російськомовних оглядів. Перевірка первинних джерел (номер Autocar від 4 липня 1968 року, згадки в тогочасній бельгійській і нідерландській пресі) могла б дати нові деталі.
Якщо хтось із читачів бачив темно-синій ЗАЗ-966 із незвичним моторним відсіком у Запорізькій області або має архівні фото з брюссельського стенду — напишіть у коментарях або на пошту редакції. Будь-яка перевірена деталь може змінити цю історію.
Фактична основа статті взята переважно з матеріалу «Авто 24» (24tv.ua) від 2 квітня 2023 року. Згадки про Autocar, амстердамський салон 1969 року і позначення ZAZ 1200 V4 — з відкритих публікацій Small Cars Club, Allcarz.ru та нідерландських джерел того часу (зокрема NRC). Структура, акценти, таблиця і формулювання — авторські.


