Уряд провінції Онтаріо ввів заборону на використання автоматичних камер фіксації швидкості. Для міста Брамптон таке рішення стало серйозним фінансовим та інфраструктурним викликом. Напередодні муніципалітет інвестував понад 75 мільйонів канадських доларів у будівництво спеціалізованого центру обробки штрафів. Планувалося, що ця установа обслуговуватиме масштабну мережу контролю, яка мала зрости з 50 до 185 комплексів автофіксації, розташованих переважно біля навчальних закладів.
Практика використання радарів у Брамптоні демонструвала конкретні результати щодо зниження аварійності. Згідно зі статистикою, середній показник перевищення швидкості на дорогах впав на 9 км/год, а на окремих ділянках водії стали їздити повільніше на 25 км/год. Попри такі дані, система викликала системну критику. Опоненти ініціативи стверджували, що встановлення камер є радше інструментом наповнення місцевого бюджету, аніж реальним засобом захисту учасників дорожнього руху. Це суспільне невдоволення зрештою стало одним із головних факторів згортання програми.
Наразі керівництво міста змушене оперативно переглядати підходи до організації дорожнього руху. Замість електронного контролю Брамптон переходить до фізичних засобів обмеження швидкості. Влада ініціювала монтаж штучних нерівностей, оновлення системи дорожніх знаків та проєктування безпечніших зон для пішоходів і велосипедистів. Реалізація цих інфраструктурних проєктів потребуватиме додаткових видатків з бюджету у розмірі 27 мільйонів канадських доларів.
Водночас новозбудований центр обробки штрафів, який залишився без цільового призначення, планують перепрофілювати. Об’єкт передадуть під муніципальні склади або для потреб місцевого IT-департаменту, що дозволить частково компенсувати витрачені на будівництво кошти. Ситуація в Брамптоні вже стала показовим прецедентом для інших муніципалітетів Північної Америки, демонструючи необхідність переходу від автоматизованих каральних систем до комплексного інфраструктурного управління трафіком.