В Україні трапляється чимало автомобільних знахідок, але цього разу йдеться не про авто, а про справжню технічну рідкість двоколісного світу. У Рівненській області в повністю оригінальному стані та з мінімальним пробігом виявили мопед ЛМЗ-2.154 «Автоматик» — модель, яку Львівський мотозавод випустив у 1974 році тиражем лише близько 200 одиниць. Це була єдина серійна модель мопеда з варіатором за всю історію СРСР.
Експеримент, який мав вирішити «дитячу хворобу» всіх мопедів
Класична проблема будь-якого мопеда того часу — постійне перемикання передач і робота з педальним приводом. У ВНІІмотопромі (профільному науково-дослідному інституті мотопромисловості) ще на початку 1970-х спробували вирішити це питання через клиноремінний варіатор — систему, яка сама підбирає потрібне співвідношення без участі водія. Спершу технологію випробували на мопедах «Селена» в Серпухові, а вже у 1974 році на основі цих напрацювань Львівський мотозавод підготував свою версію — «Автоматик».
За основу взяли серійну «Верховину-4», тож ходова частина лишилася практично без змін. А головна інновація крилася в трансмісії: крутний момент від ведомого шківа варіатора до заднього колеса передавався ланцюгом, тоді як сам варіатор автоматично змінював передавальне число залежно від навантаження та оборотів двигуна.
Двигун ВКР-53: та ж «начинка», інша назва
Силовий агрегат отримав окрему назву — ВКР-53, але по суті це був той самий мотор, що й на звичайній «Верховині», з ідентичними параметрами. По деталях циліндро-поршневої групи він не відрізнявся від литовських двигунів серії «Ш» (шауляйських), які тоді масово використовувались на легкій мототехніці. Запуск двигуна, як і на «Верховині», здійснювався педалями — повноцінного електростартера тут не передбачили.
«Автоматик» так і не вийшов на загальносоюзний рівень — модель продавали виключно у Львові, а також у Львівській та Волинській областях. Таке географічне обмеження мало практичну причину: заводу простіше було реагувати на рекламації та обслуговувати техніку там, де її випускали, без розгалуженої мережі сервісу по всій країні.
Цікаво, що особливих нарікань на надійність чи зручність експлуатації мопед не отримав. Більше того, у профільному журналі «За рулем» 1974 року виходила окрема публікація про новинку, а пізніше навіть зʼявлялися плани розширити виробництво «Автоматиків» у 1975 році — друкувалися інструкції та брошури для майбутніх власників.
І хоча особливих нарікань з приводу надійності та зручності не було, цей напрямок вирішили не розвивати, і масовий випуск так і не почався.
Чіткої офіційної причини, чому масштабування виробництва «Автоматика» не відбулося, в історичних джерелах не зафіксовано. Найімовірніше, рішення мало радше економічну та виробничу логіку, типову для промисловості: впровадження нової трансмісійної технології у великих обсягах вимагало б перебудови виробничих ліній, тоді як завод і так стабільно випускав традиційну «Верховину» без варіатора. У підсумку експериментальна модель лишилася нішевою — і назавжди увійшла в історію як технічна цікавинка, а не масовий продукт.
Куди зникли всі 200 екземплярів
Найдивовижніше в цій історії — те, що практично весь випущений тираж «Автоматиків» з роками просто розчинився. Донедавна колекціонерам та дослідникам мототехніки було відомо лише про кілька некомплектних моторів без трансмісії, знайдених у Львівській області. Жодного повноцінного, цілого екземпляра на очах громадськості довгий час не зʼявлялося.
Саме тому знахідка у Рівненській області має таку цінність — це не просто старий мопед, а один із вкрай нечисленних збережених представників моделі, про яку за межами вузького кола колекціонерів практично не знали.
- Рік випуску: 1974
- Виробник: Львівський мотозавод (ЛМЗ)
- Тираж: близько 200 одиниць
- Двигун: ВКР-53 (експериментальний, параметри ідентичні «Верховині»)
- Трансмісія: клиноремінний варіатор + ланцюгова передача
- Запуск: педальний
- Регіони продажу: Львів, Львівська та Волинська області
Цей мопед — нагадування про те, що навіть у плановій економіці інженери час від часу намагалися експериментувати з технологіями, які випереджали свій час. Те, що сьогодні здається банальним — автоматична трансмісія на двоколісному транспорті — у 1974 році у Львові було справжнім інженерним проривом, який, на жаль, так і не отримав другого шансу.