В Україні відсутня пряма законодавча норма, яка зобов’язує водіїв здійснювати сезонну заміну зимових шин на літні. Правила дорожнього руху не регламентують цей процес, встановлюючи лише загальні вимоги до технічного стану транспортного засобу. Згідно з ПДР, забороняється встановлювати на одну вісь шини різних типів, розмірів, конструкцій або з різним малюнком протектора. Мінімальна допустима норма зношеності протектора становить 1,6 мм, хоча експерти зазначають, що при показнику 3-4 мм шина вже втрачає заявлені характеристики.
Незважаючи на відсутність законодавчого примусу, автомобільні фахівці наполягають на необхідності сезонної заміни шин з міркувань безпеки. Головним критерієм для переходу на літню гуму є стабілізація середньодобової температури повітря на рівні вище +7 градусів за Цельсієм.
Використання зимових шин у теплу погоду має низку негативних технічних наслідків. Зимові шини виготовляються з м’якої гумової суміші, призначеної для збереження еластичності в умовах холоду. При плюсових температурах така гума стає надто м’якою. Це призводить до погіршення стабільності та керованості автомобіля, збільшення гальмівного шляху на сухому асфальті, прискореного зношування протектора та зростання витрат пального через більший опір коченню.
Експлуатація літніх шин у зимовий період становить ще більшу небезпеку. При зниженні температури до нульової позначки літня гума твердне, внаслідок чого критично знижується рівень зчеплення з дорожнім покриттям, особливо на мокрих чи слизьких ділянках.
Як компромісний варіант фахівці розглядають використання всесезонних шин. Вони підходять для транспортних засобів, які експлуатуються переважно в міських умовах без екстремальних зимових навантажень. Проте всесезонна гума поступається спеціалізованим сезонним шинам під час сильних морозів, снігопадів або літньої спеки.
Таким чином, своєчасна заміна шин залишається ключовим фактором забезпечення керованості автомобіля та безпеки дорожнього руху, який залежить від температурних умов, а не від формальних вимог закону.