ЗАЗ-1902 «Баггі» — одномісний відкритий спортивний автомобіль типу багі, розроблений Запорізьким автомобільним заводом у 1977 році на агрегатах ЗАЗ-968А. Це перша конструкція такого типу, яка отримала офіційний заводський індекс. Серійною модель не стала — було збудовано лише кілька дослідних зразків.
Українська Вікіпедія згадує машину лише рядком у таблиці прототипів: 1977 рік, кількість — «декілька одиниць». Окремої статті немає.
Технічні характеристики
- Роки виробництва прототипів: 1977 – близько 1980
- Тип кузова: одномісний відкритий багі
- Двигун: 1,2 л (1200 см³), потужність 50 к.с. (джерела розходяться — одні вказують на ЗАЗ-968А, інші на форсований двигун від ЗАЗ-968М)
- Максимальна швидкість: 105 км/год
- Повна маса: 540 кг
- Компонування: задньомоторне (як у серійних «Запорожців»)
- Підвіска і шини: високий кліренс, позашляхові шини
Точних даних про трансмісію, гальма, тип підвіски та інші вузли в доступних джерелах немає.
Історія створення
У 1970-х роках заводські спортсмени ЗАЗ уже будували подібні саморобні багі для участі в змаганнях по пересіченій місцевості. ЗАЗ-1902 став першою такою машиною, яка отримала офіційний заводський індекс і розглядався як дрібносерійна модель, придатна навіть для міжнародних стартів.
Автомобіль створювався як заводський продукт, а не аматорська саморобка. Планувалося використання в ралійних перегонах і змаганнях багі, які на той час уже проводилися в СРСР (більшість учасників виступали саме на саморобних конструкціях).
Важливо: імена конструкторів, назва відділу чи бюро, які працювали над проєктом, у відкритих джерелах не згадуються. Це одна з головних прогалин.
Конструкція
Основою машини слугувала зварена з труб просторова рама, яка одночасно виконувала роль захисного каркаса безпеки на випадок перекидання. Кузов був повністю відкритим. Високий дорожній просвіт і позашляхові шини мали забезпечувати прохідність по піщаних дюнах і легкому бездоріжжю.
Силовий агрегат і, ймовірно, частина трансмісії були запозичені від серійного «Запорожця». Легка маса (540 кг) робила автомобіль досить маневреним, але високий центр ваги збільшував ризик перекидання.
Випробування та проблеми
Під час випробувань машина показала непогану прохідність, але виявилася «сирою». Джерела одностайно відзначають низку конструктивних недоліків і ненадійність. Окремо підкреслюється схильність до перекидання через високий кліренс.
Саме тому за кермо під час тестів садили не заводського інженера, а досвідченого гонщика. Конкретних результатів випробувань, місць їх проведення чи прізвищ пілотів у відкритих джерелах немає.
Після виявлення серйозних недоліків розробку ЗАЗ-1902 припинили. У середині 1980-х років були спроби реанімувати проєкт, однак вони не реалізувалися через фінансові труднощі заводу.
За різними джерелами:
- У 1977 році збудували один дослідний зразок.
- Пізніше (до 1980 року) зібрали ще кілька машин.
Точна кількість невідома. Подальша доля прототипів також не встановлена — немає підтверджених даних про збережені екземпляри в музеях чи приватних колекціях.
Розбіжності в джерелах
Навіть у коротких згадках існують суперечності:
- База: більшість джерел пише «на базі ЗАЗ-968А», частина сучасних публікацій вказує двигун від ЗАЗ-968М.
- Роки: одні джерела обмежують період 1977 роком, інші — 1977–1980.
- Кількість: «один прототип + кілька пізніше» або просто «декілька одиниць».
Усі сучасні статті фактично базуються на одній-двох коротких історичних довідках (зокрема матеріалах Автомодельного бюро Дениса Денисовця) і фотографіях.
Місце в історії ЗАЗ і порівняння
ЗАЗ-1902 цікавий саме як офіційна спроба заводу вийти за межі масових легковиків і створити спортивну техніку. Він стоїть в одному ряду з іншими маловідомими проєктами ЗАЗ 1960–1980-х років, але вирізняється тим, що отримав заводський індекс.
Порівняно з численними аматорськими багі того періоду це була більш «офіційна» і технологічно вивірена конструкція, хоча й не доведена до кінця.
Що залишається невідомим
- Імена конструкторів і керівників проєкту
- Точна кількість збудованих машин
- Детальні технічні характеристики (підвіска, гальма, передавальні числа тощо)
- Результати випробувань і прізвища пілотів
- Доля прототипів (чи зберігся хоча б один)
- Архівні заводські документи та публікації в тогочасній пресі
Найперспективніші напрямки подальшого дослідження — архів ЗАЗ, музей автомобільної техніки в Запоріжжі, підшивки журналів «За рулём» і «Моделіст-конструктор» кінця 1970-х, а також заводська багатотиражка.
Джерела:
- Автомодельне бюро (denisovets.ru)
- Матеріали Ukrainian Auto Industry
- Публікації Focus.ua, MMR.net.ua, Autogid.pro, Автотема (2020–2024)
Стаття підготовлена на основі всіх доступних відкритих джерел станом на листопад 2026 року. Інформація про ЗАЗ-1902 залишається вкрай фрагментарною.

