Київський мотоциклетний завод (КМЗ) — одне з найяскравіших і водночас найтрагічніших підприємств українського машинобудування ХХ століття. За майже 70 років існування він випустив близько 2,4–3 мільйонів мотоциклів, став найбільшим виробником важких мотоциклів у Європі свого часу і дав світу легендарну марку «Дніпро». Сьогодні від заводу залишилися лише спогади, кілька збережених екземплярів техніки та порожнє місце на Дорогожичах, де в березні 2026 року знесли останній цех.
Народження заводу: 1945 рік і німецька спадщина
Завод створили у вересні 1945 року на базі колишнього бронетанкового ремонтного заводу № 8 (вул. Кагатна, нині Сім’ї Хохлових). Підставою стали постанова Ради народних комісарів СРСР і наказ наркомату середнього машинобудування. Перше обладнання і документацію привезли як репарації з Німеччини — з заводу Wanderer.
Першою моделлю став легкий мотоцикл К-1Б «Києвлянин» (1946–1952) — адаптована копія німецького Wanderer-1Sp з двигуном Sachs 98 см³. Спочатку двигуни надходили з Німеччини, з 1947-го їх почали робити вже в Києві. Паралельно з’явилися триколісні машини: мотоколяска для інвалідів К-1В і вантажний К-1Г.
Справжній поворот відбувся в 1949–1952 роках. Після ліквідації Горьківського мотоциклетного заводу до Києва переїхали близько 100 спеціалістів і обладнання. Так почалося виробництво важкого мотоцикла М-72 — радянської версії довоєнного BMW R71. Саме з цієї лінії пізніше виросли всі «Дніпри».
Золота доба: К-750, «Дніпро» і мільйонні тиражі
У 1956 році з’явилася вдосконалена модель К-750 з боковою коляскою. У 1955–1970 роках завод стабільно випускав 45–50 тисяч мотоциклів на рік. Експорт ішов у десятки країн.
У 1968-му стартував К-650 — перша модель, яка отримала власне ім’я «Дніпро». Далі пішли МТ-9, МТ-10 (з заднім ходом), МТ-10-36 і Дніпро-16. Саме ці машини стали символом радянського і раннього українського мотоциклу важкого класу.
Окремо варто згадати ескортні мотоцикли МТ-14/9 (з 1976–1978 років). Їх спеціально робили для Кремля: двигун 50 к.с., електростартер, який дозволяв запускати мотор навіть при −40 °C, і спеціальні шини для швидкісної їзди взимку. Остання партія вийшла у 1989 році.
Найцікавіша сторінка, про яку майже не пишуть: вантажівки «Київ»
У кінці 1950-х — на початку 1960-х конструктори КМЗ спробували вийти за межі мотоциклів і створили сімейство малотоннажних вантажівок під назвою КМЗ «Київ». Це один із найцікавіших і найменш відомих епізодів історії заводу.
- КМЗ-1 (1959) — найоригінальніший варіант. Двигун від К-750 (26 к.с.) стояв під вантажною платформою. Вантажопідйомність до 500–600 кг, максимальна швидкість близько 60 км/год.
- КМЗ-3 (1960) — уже з класичним розташуванням двигуна спереду під коротким капотом, алюмінієвою кабіною і дерев’яною платформою. Частину вузлів запозичили від ЗАЗ-965.
- КМЗ-4 (1961) — фургон на базі КМЗ-3.
- КМЗ-5 (1962) — спрощена «армійська» версія з мінімальною вагою (525 кг).
Усього збудували кілька дослідних зразків. Машини проходили випробування, деякі навіть мали державні номери і з’являлися на виставках. Серійне виробництво так і не розпочали — пріоритет залишили за мотоциклами. Ці прототипи сьогодні майже невідомі широкому загалу, хоча вони могли б стати першими українськими міськими розвізними автомобілями.
Ще один цікавий епізод 1967–1968 років — проєкт МТ-8. Конструктори хотіли зробити принципово новий мотоцикл з сучасним дизайном і власною коляскою, відійшовши від довоєнних німецьких рішень. Проєкт не підтримали фінансуванням, і завод залишився на консервативній класичній лінії ще на кілька десятиліть.
Занепад і кінець
Після 1991 року КМЗ став єдиним в Україні виробником важких мотоциклів. У 1995-му його корпоратизували. Але ринок змінився: дешеві імпортні мотоцикли, відсутність інвестицій, втрата коопераційних зв’язків. Виробництво поступово згорталося. Останні мотоцикли збирали з наявних запасів приблизно до 2008–2011 років. У серпні 2012-го виробничі площі продали, обладнання вивезли. До 2018-го від заводу залишилися лише будівлі. У 2021-му на частині території почали будувати житловий комплекс UNIT.Home, а в березні 2026-го знесли останній цех.
Чому КМЗ досі важливий
КМЗ — це не просто завод. Це історія післявоєнного відновлення, адаптації німецьких технологій, масового виробництва, військових і спеціальних замовлень, нереалізованих автомобільних амбіцій і, врешті, типової долі багатьох українських підприємств 1990–2010-х років.
Сьогодні мотоцикли «Дніпро» живуть у руках ентузіастів, колекціонерів і реставраторів. Експериментальні вантажівки «Київ» залишаються майже міфічними машинами, відомими лише вузькому колу істориків техніки. А місце, де колись стояв один із найбільших мотоциклетних заводів Європи, вже перетворене на сучасну забудову.
Якщо шукати унікальну цінність історії КМЗ «Київ», то вона саме в цьому поєднанні: від репараційного «Києвлянина» і мільйонів «Дніпрів» — до забутих вантажівок, які так і не пішли в серію, і фінального знесення останнього цеху в 2026 році. Це повна дуга — від народження до повного фізичного зникнення.


