27 червня територія Ризького мотормузею та трасу Бікерниекі заполонили автомобілі, яких давно вже не побачиш у звичному потоці — горбаті “Запорожці”, пізні моделі ЗАЗ та маленькі позашляховики ЛуАЗ. Подію організували неформальне об’єднання ZAZ klubs разом з Ризьким мотормузеєм та Латвійським клубом антикварних автомобілів, і, за словами організаторів, такого масштабного зльоту радянської мікролітражки Європа не бачила вже три десятиліття.
Початок заходу був призначений на 10:00, і вже з ранку на майданчику почали збиратися екіпажі — хтось приїхав власним ходом, хтось доставив свого “Запорожця” на причепі, бо машина простоювала в гаражі й потребувала підготовки перед такою далекою поїздкою.
Майже 100 екіпажів і 2000 кілометрів дороги
За попередніми підрахунками організаторів, на зліт з’їхалося близько сотні екіпажів ЗАЗ і ЛуАЗ з Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Німеччини, Угорщини та України. Але справжній рекорд за відданість і витривалість встановив екіпаж із німецького Аахена: щоб дістатися до Риги, їм довелося проїхати майже 2000 кілометрів в одну сторону — і це за кермом машини, яку проектували геть не для далеких автобанів.
Україну на заході також представили учасники — серед них помітно виділялися яскраво розфарбовані екземпляри, які точно не загубилися б у загальному потоці навіть на жвавій вулиці, не кажучи вже про спеціалізований автозліт.
Від “горбатого” до позашляховика: яку техніку показали відвідувачам
Головна цінність такого зльоту — можливість побачити в одному місці практично всю історію Запорізького автозаводу. На стоянці біля мотормузею стояли поруч найперші ЗАЗ-965, відомі всім під прізвиськом “горбатий”, і значно пізніші моделі — 966, 968, 968А, 968М та доволі рідкісний 968МП, який у живому вигляді тепер зустрічається хіба що на профільних зустрічах колекціонерів.
Окрему увагу привертали позашляховики ЛуАЗ — менш відомі широкій публіці, але по-своєму культові серед поціновувачів радянського автопрому. На відміну від легкових “Запорожців”, ЛуАЗ створювали саме для бездоріжжя, тож на тлі акуратно вилизаних “горбатих” вони виглядали як трохи грубувата, проте по-своєму харизматична протилежність.
- ЗАЗ-965 — перший “горбатий Запорожець”
- ЗАЗ-966, 968, 968А, 968М — пізніші серійні модифікації
- ЗАЗ-968МП — рідкісна версія, яку рідко побачиш на ходу
- ЛуАЗ — радянські позашляховики невеликого класу
Не просто виставка машин
Судячи з фотографій із заходу, атмосфера там панувала радше сімейна, ніж суто “вузькоспеціалізована автомобільна”: між рядами розфарбованих “Запорожців” гуляли відвідувачі з дітьми та візочками, хтось зазирав під капот, щоб оцінити, як виглядає рідний двигун півстолітньої давнини, а власники охоче розповідали історії своїх машин усім охочим.
Якщо у когось у гаражі досі стоїть “Запорожець”, його ще можна підготувати до подібного заходу або привезти на прицепі — головне, щоб машина дочекалася свого моменту.
Для самого Ризького мотормузею такий зліт — це ще й нагода нагадати про себе як про один із найбільших музеїв ретротехніки в країнах Балтії: у його постійній колекції налічується понад 230 автомобілів, мотоциклів і мопедів кінця XIX — кінця XX століття, включно з декількома по-справжньому унікальними експонатами радянської епохи.
Чому “Запорожці” досі викликають таку зворушливість
Попри усмішки, які мимоволі викликає вигляд маленького, незграбного на сучасний погляд автомобіля, для багатьох власників ЗАЗ — це не просто старе авто, а сімейна реліквія або перша машина когось із батьків. Саме тому власники готові везти свої “Запорожці” через половину континенту: подібні зліти — це нагода показати результат багаторічної реставрації, обмінятися запчастинами й порадами, а заразом нагадати молодшому поколінню, з чого починалася масова автомобілізація на пострадянському просторі.
Судячи з географії учасників — від Аахена до українських областей — інтерес до “Запорожців” не згасає навіть через кілька десятиліть після того, як останній екземпляр зійшов з конвеєра. А такі масштабні зустрічі, як рижська, лише підтверджують: для колекціонерів старої радянської техніки кордони давно не є перешкодою.