ДАЗ-150 «Українець»: вантажівка з Дніпропетровська, яку так і не запустили в серію

ДАЗ-150 «Українець»

ДАЗ-150 «Українець» — експериментальна 4-тонна вантажівка, створена на Дніпропетровському автомобільному заводі наприкінці 1940-х років. Машина була глибокою модернізацією московського ЗІС-150 і відрізнялася новою кабіною, кращою оглядовістю та більшою вантажною платформою. Серійне виробництво так і не почалося. Найпоширеніша версія пов’язує це з перепрофілюванням заводу на випуск балістичних ракет у 1951 році.

Коротко (за наявними даними):

  • Перший прототип: 1947 рік (найчастіше згадується дата 7 листопада)
  • Завод: Дніпропетровський автомобільний завод (ДАЗ)
  • Головний конструктор: Віталій Андрійович Грачов
  • База: глибоко модернізований ЗІС-150
  • Двигун: ЗІС-120 (5,6 л, близько 90 к.с.)
  • Вантажопідйомність: 4000 кг
  • Кількість прототипів: найчастіше називають близько 8 (оцінка істориків техніки)
  • Статус: серійне виробництво не розпочато

Паспорт моделі

Увага: наведені нижче цифри взято з публікацій, які посилаються переважно на матеріали 2000-х років (зокрема статтю в журналі «Грузовик Пресс»). Первинні заводські документи в відкритому доступі обмежені, тому цифри варто сприймати як орієнтовні.

Параметр ДАЗ-150 «Українець» (за публікаціями)
Рік першого зразка 1947
Завод Дніпропетровський автомобільний завод
Головний конструктор Віталій Грачов
База ЗІС-150 (глибока модернізація)
Двигун ЗІС-120, 5,6 л, близько 90 к.с.
Вантажопідйомність 4000 кг + 3 особи
Суха маса близько 4150 кг
Максимальна швидкість близько 71 км/год
Витрата палива (шосе) близько 38 л/100 км
Кількість прототипів оцінка — близько 8
Статус Серійне виробництво не розпочато

Контекст: чому саме Дніпропетровськ у 1940-х

Після війни радянське керівництво активно шукало майданчики для розгортання автомобільного виробництва. У 1944 році в Дніпропетровську почали створювати автозавод. Спочатку планували випускати ГАЗ-51, але згодом рішення змінили на користь 4-тонного ЗІС-150.

Завод комплектували, зокрема, трофейним обладнанням. До початку 1951 року на підприємстві вже працювало кілька тисяч людей, а цехи були близькі до готовності серійного випуску.

У 1951 році підприємство передали Міністерству озброєння і перепрофілювали. Найпоширеніша версія пов’язує це рішення з потребою швидко розгорнути виробництво балістичних ракет (зокрема Р-1). Саме на базі колишнього автозаводу згодом сформувався «Південмаш».

Людина: Віталій Грачов

Віталій Андрійович Грачов (1903–1978) — радянський конструктор автомобільної та бронетанкової техніки. До Дніпропетровська він приїхав уже з досвідом роботи над ГАЗ-61, ГАЗ-64, ГАЗ-67Б і бронеавтомобілем БА-64. За окремі з цих робіт його нагороджували Сталінськими преміями.

У 1944 році Грачова призначили головним конструктором ДАЗу. Він і його команда не обмежилися копіюванням ЗІС-150, а провели глибоку модернізацію машини. Цю ініціативу згодом називали «самодіяльністю на місцях».

Пізніше під його керівництвом на ДАЗі працювали над амфібією ДАЗ-485. Після перепрофілювання заводу Грачов перейшов на ЗІЛ (тоді ще ЗІС), де продовжив роботу над військовою та спеціальною технікою.

Конструкція: чим «Українець» відрізнявся від ЗІС-150

Формально ДАЗ-150 використовував агрегатну базу ЗІС-150 (двигун, коробка передач, рама в основі). Але зовні і за низкою параметрів це вже була інша машина.

Порівняльні цифри нижче наведені за публікаціями і потребують додаткової перевірки за первинними документами.

Параметр ЗІС-150 ДАЗ-150 «Українець»
Вантажопідйомність 4000 кг 4000 кг
Суха маса близько 4090 кг близько 4150 кг
Габа>Габарити (орієнтовно) 6720×2470×2180 мм 6890×2500×2260 мм
Розмір бортової платформи (орієнтовно) 3540×2250 мм 3945×2245 мм
Максимальна швидкість близько 65 км/год близько 71 км/год
Кабіна Класична Нова, з кращою оглядовістю
Фари Окремі Утоплені в крила
Дизайн Консервативний післявоєнний Сучасніший, з американськими мотивами

«З тією ж агрегатною базою» означало використання двигуна ЗІС-120, п’ятиступінчастої коробки та основних вузлів трансмісії. Зміни торкнулися насамперед кабіни, оперення, розташування вузлів і геометрії платформи. У деяких публікаціях також згадують покращення технологічності кабіни та оглядовості для водія. Твердження про «капот алігаторного типу» зустрічається в окремих джерелах, але потребує додаткового підтвердження.

Конфлікт із міністерством і доля проєкту

Міністерство сприйняло ініціативу дніпропетровських конструкторів неоднозначно. У спогадах і публікаціях фігурує формулювання «самодіяльність на місцях». У плановій економіці відхилення від затвердженої моделі створювало проблеми з уніфікацією та постачанням.

Хронологія за наявними публікаціями:

  1. 1947 рік — перший прототип (часто називають дату 7 листопада).
  2. 1948 рік — короткі випробування в НАМІ. Загальна оцінка переважно позитивна.
  3. 1949 рік — згадується поява сідельного тягача (у публікаціях — ДАЗ-150Б) і передача машин у дослідну експлуатацію.
  4. Початок 1951 року — завод близький до готовності серійного випуску.
  5. 1951 рік — підприємство передають Міністерству озброєння і перепрофілюють.

Найпоширеніша версія полягає в тому, що саме потреба в швидкому розгортанні ракетного виробництва стала вирішальною причиною відмови від серійного випуску «Українця». Прямих документів, які б однозначно підтверджували цей причинно-наслідковий зв’язок у відкритому доступі, наразі обмежено.

Що сталося з машинами і заводом

Найбільш обережні оцінки істориків техніки (зокрема ті, що посилаються на Євгена Прочка) говорять про приблизно вісім прототипів і дослідних зразків. Цифри «30» і «50» машин, які іноді зустрічаються, багато дослідників вважають сумнівними і пов’язують їх радше зі звичайними ЗІС-150, на які в Дніпропетровську ставили крани чи самоскидні кузови.

Твердження, що жоден екземпляр не зберігся до наших днів, є поширеним, але повністю виключити існування неідентифікованих залишків складно. Окремі спогади згадують, що одну з машин нібито використовував сам Грачов під час переїзду до Москви, а якусь машину бачили в Криму в 1960-х. Ці епізоди залишаються на рівні усних свідчень і потребують додаткового підтвердження.

Завод став основою майбутнього «Південмашу». Автомобільна тематика на ньому фактично припинилася.

«Що, якби…»

Якби ДАЗ-150 пішов у серію, радянський парк 4-тонних вантажівок міг би отримати сучаснішу за компонуванням і зручнішу машину вже на початку 1950-х. «Українець» вигравав у ЗІС-150 за оглядовістю та місткістю платформи. У деяких публікаціях також згадують переваги в технологічності кабіни. Проте логіка планової економіки та пріоритет ракетної програми, за основною версією, виявилися сильнішими.

Джерела й архіви

Публікації, на які найчастіше спираються:

  • Стаття Михайла Соколова в журналі «Грузовик Пресс» (2008) — одна з найдетальніших компіляцій
  • Матеріали, що посилаються на історика техніки Євгена Прочка
  • Українська та російська Вікіпедія (потребують перевірки за першоджерелами)
  • Архівні фотографії, що циркулюють у спеціалізованих спільнотах

Що варто перевірити в архівах перед остаточною публікацією:

  • Точна кількість зібраних ДАЗ-150
  • Протоколи випробувань НАМІ
  • Документи про передачу заводу в 1951 році
  • Первинні дані щодо габаритів, маси та витрати палива
  • Доля окремих екземплярів

Перспективні архіви: ЦДАВО України, Дніпропетровський обласний архів, архів «Південмашу».

Що залишається непідтвердженим або спірним

  • Точна кількість випущених машин (оцінки від «близько 8» до кількох десятків).
  • Окремі технічні параметри (маса, габарити, витрата палива, максимальна швидкість) — розходяться або наведені без посилання на первинний документ.
  • Прямий причинно-наслідковий зв’язок між перепрофілюванням заводу і закриттям проєкту ДАЗ-150 (хоча це найпоширеніша версія).
  • Епізоди про переїзд Грачова на одній із машин і спостереження в Криму в 1960-х.
  • Деталі конструкції капота («алігаторний тип»).

FAQ

  • Коли з’явився ДАЗ-150?
    Перший прототип зібрали в 1947 році. Найчастіше називають дату 7 листопада 1947-го.
  • Чому його не запустили в серію?
    Найпоширеніша версія — перепрофілювання Дніпропетровського автозаводу на ракетне виробництво в 1951 році. Існували також претензії міністерства щодо «самодіяльності» конструкторів.
  • Чим він відрізнявся від ЗІС-150?
    Нова кабіна з кращою оглядовістю, утоплені фари, більша вантажна платформа. Агрегатна база (двигун, коробка) залишалася спільною.
  • Чи збереглися машини?
    За наявними даними — ні. Жодного підтвердженого екземпляра до наших днів не збереглося.
  • Хто такий Віталій Грачов?
    Радянський конструктор, головний конструктор Дніпропетровського автозаводу в 1944–1951 роках, автор низки військових і спеціальних машин. Лауреат Сталінських премій.