Українська колекційна автоспільнота знову в русі. У липні змінив власника ще один екземпляр ЛуАЗ-1301 — про це повідомив телеграм-канал AC Garage News, який регулярно відстежує стан ринку класичних автомобілів та угоди з колекційними й рідкісними машинами. І цей конкретний випадок вартий окремої уваги, адже йдеться про справжню автомобільну рідкість, яку більшість українців бачила хіба що на старих фотографіях у автомобільних журналах.
Машина, яка мала замінити легендарну «Волинянку»
ЛуАЗ-1301 — це не просто чергова модифікація відомого позашляховика, а окремий, амбітний проєкт Луцького автомобільного заводу, розроблений із кінця 1980-х років як заміна застарілій моделі 969М, більш відомій під ласкавою назвою «Волинянка». Перші напрацювання за цим індексом з’явилися ще у 1984 році — тоді конструктори просто поставили новий кузов на шасі звичного 969-го. Але справжній прорив стався у 1988 році, коли з’явився принципово новий прототип на несучому шасі з навісними пластиковими панелями.
У 1989 році дослідний зразок ЛуАЗ-1301 навіть потрапив на обкладинку авторитетного тоді журналу «За кермом» — але публікація вийшла доволі стриманою. На випуск нового радянського автомобіля заводу елементарно не виділили коштів: підприємству бракувало нового складального виробництва та фарбувального комплексу.
Що особливого в конструкції
Автомобіль, про який ідеться у дописі AC Garage News, належить до ранніх партій початку 1990-х років, і має низку характерних для цього періоду рис:
- Склопластиковий кузов — легкий, стійкий до корозії, що для радянського автопрому було доволі прогресивним рішенням;
- Уніфіковані з ЗАЗ-1102 «Таврія» агрегати та частина елементів інтер’єру;
- Передні фари та двері, запозичені конструктивно у «Таврії», хоча самі двері виконали дещо вищими за донорські;
- Двосекційні задні двері — верхня частина відкидалася вгору, нижня вниз, за класичною позашляховою схемою;
- Мінімалістичний, утилітарний інтер’єр без зайвих оздоблювальних елементів;
- Модернізований двигун МеМЗ-245 від «Таврії» об’ємом 1,1 літра рідинного охолодження, що прийшов на зміну ненадійному повітряному моторчику потужністю всього 30 к.с. на перших прототипах.
Важливо розуміти: ЛуАЗ-1301 не був просто рестайлінгом «Волинянки» — це фактично новий автомобіль, який зберіг усі позашляхові якості свого попередника (повний привід, знижувальну передачу, незалежну підвіску всіх коліс), водночас отримавши значно кращі споживчі характеристики порівняно із застарілим 969М.
Чому таких машин лишилося настільки мало
ЛуАЗ-1301 так і не дожив до повноцінного серійного виробництва в тому вигляді, в якому його задумували інженери. Модель випускалася малими партіями, а останні екземпляри зійшли з конвеєра ще на початку 1990-х. За різними оцінками, загальний обсяг виробництва ЛуАЗ-1301 усіх модифікацій не перевищив 43 одиниці — а це робить модель однією з найрідкісніших серед усіх коли-небудь випущених українських автомобілів.
Саме тому кожна подібна угода викликає такий інтерес у колекціонерів та ентузіастів ретроавтомобілів. За словами авторів каналу AC Garage News, за останній рік це вже п’ята зафіксована угода з ЛуАЗ-1301 — попри рідкість моделі, автомобілі час від часу таки змінюють власників, і канал періодично розповідає про найцікавіші з таких транзакцій.
Скільки коштує колекційний ЛуАЗ-1301
Точну суму цієї конкретної угоди AC Garage News не розкриває — подібна інформація в колекційному сегменті рідко стає публічною, оскільки продавці та покупці зазвичай домовляються приватно. Однак, зважаючи на екстремальну рідкість моделі (менш ніж півсотні екземплярів усіх модифікацій за весь час) та стійкий інтерес до неї з боку колекціонерів ретротехніки, вартість подібних автомобілів на внутрішньому ринку колекційної техніки може суттєво перевищувати ціни на звичайні ретро-ЛуАЗи серії 969, які продаються здебільшого за кілька тисяч доларів. Унікальні предсерійні екземпляри ЛуАЗ-1301 в окремих випадках оцінювалися в суми, порівнянні з вартістю сучасних кросоверів — саме через їхню колекційну, а не експлуатаційну цінність.
ЛуАЗ-1301 — це один із найцікавіших і водночас найтрагічніших прикладів того, як перспективна українська інженерна розробка так і не отримала шансу на повноцінне серійне життя через брак фінансування наприкінці існування Радянського Союзу. Сьогодні кожен уцілілий екземпляр цієї моделі — це не просто автомобіль, а справжній музейний артефакт на колесах, здатний розповісти власну історію про останні роки радянського автопрому та амбіції луцьких конструкторів створити гідного наступника легендарної «Волинянки».
Якщо ви знаєте про місцезнаходження ще якихось збережених екземплярів ЛуАЗ-1301 — це саме той випадок, коли варто поділитися такою інформацією з автомобільною спільнотою: кожен подібний автомобіль є частиною історії українського автопрому, яку важливо зберегти для майбутніх поколінь.